Рівновага асиметрії. Мазепа

Іван Мазепа стоїть на межі двох світів — імперського порядку і зародку модерної державності. Його фігура не про перемогу чи поразку, а про спробу втримати рівновагу між історичними силами, що не визнають симетрії.

Він діє в полі, де лояльність — валюта виживання, а зрада — форма прагнення свободи.

‍

Українська історія в його дзеркалі — це історія постійної асиметрії: ми завжди поруч із центром сили, але ніколи не всередині нього. І саме на цій периферії народжується наша ідентичність — не як нація-послідовник, а як нація-спостерігач, що розуміє механіку імперії зсередини, але шукає власний код рівноваги.

‍

Мазепа не зрадив — він змінив орбіту, спробував створити альтернативну систему тяжіння, у якій Україна не є придатком, а джерелом волі. У цьому сенсі його поразка — лише історична, а не концептуальна. Бо саме тоді вперше з’явилося головне питання, яке ми знову ставимо сьогодні: