Алгоритмічна фрагментація реальності

Соціальні та політичні системи належать до класу складних адаптивних систем.

Їхня динаміка визначається великою кількістю акторів, нелінійними взаємодіями та постійною адаптацією.

У таких системах учасники ніколи не мають однакового доступу до інформації.

Рішення приймаються на основі локальних сигналів середовища, а не на основі повної картини системи.

Саме тому спроби іноді пояснювати соціальні процеси через аналогії з механікою або фізикою виглядають науково, але часто віддаляються від реальної природи цих систем.

Соціальні системи не мають стабільних параметрів.

Їхні правила можуть змінюватися самими учасниками.

Їхня динаміка визначається не законами механіки, а поведінкою акторів.

‍

Алгоритмічне середовище

Цифрова епоха радикально змінила інформаційне середовище, у якому працюють соціальні системи.

Між подією та її сприйняттям сьогодні працює алгоритмічний шар.

Алгоритми:

• сортують інформацію
• визначають її видимість
• формують порядок уваги

Фактично вони стають фільтрами сигналів середовища.Алгоритм читає попередню поведінку людини — її пошуки, реакції, зв’язки та інтереси — і формує на цій основі персоналізований інформаційний простір.

У результаті кожен актор отримує свою локальну версію інформаційного середовища.

‍

Дискретна реальність

У таких умовах реальність перестає бути єдиною.

Вона стає дискретною.

Кожен актор працює з інформаційним середовищем, сформованим його попередньою поведінкою.

Вчорашній пошук формує сьогоднішній інформаційний потік.

Саме тому дедалі частіше виникає відчуття, що люди живуть у різних світах.

Популярна метафора «ми живемо в матриці» намагається описати цю інтуїцію, але вона неточна.

Проблема не в симуляції реальності.

Проблема в тому, що інформаційне середовище більше не є спільним.

Реальність стала алгоритмічно фрагментованою.

‍

Дискретна реальність і концепція post-truth

Сучасне інформаційне середовище часто описують через поняття Post-truth.

У цій логіці проблема полягає в тому, що емоції та переконання починають переважати над фактами.

Однак така інтерпретація передбачає, що існує одна спільна реальність, яку актори лише спотворюють.

Алгоритмічне середовище описує іншу ситуацію.

Проблема не в тому, що люди перестали вірити фактам.

Проблема в тому, що інформаційні середовища стали різними.

Алгоритми формують різні інформаційні потоки для різних людей.

Ці потоки містять різні сигнали, різні акценти і різні контексти.У результаті актори працюють з різними інформаційними реальностями.

Люди можуть діяти раціонально — але в межах тих сигналів, які вони отримують.

Тому сучасна поляризація часто є не наслідком ірраціональності, а наслідком несумісності інформаційних середовищ.

Саме в цьому сенсі поняття дискретної реальності точніше описує сучасну інформаційну систему.

‍

Раціональність як дефіцитний ресурс

Алгоритмічне середовище різко збільшує обсяг інформаційного шуму.

Інформаційні потоки наповнюються:

• маніпуляціями
• інтерпретаціями
• підмінами контексту
• семантичними конструкціями, що імітують пояснення

У таких умовах аналітика дедалі рідше працює з повною картиною фактів.

Вона працює з сигналами — фрагментами інформації, які часто суперечать один одному.

У світі інформаційної надлишковості доступ до інформації перестає бути перевагою.

Перевагою стає здатність:

• відокремлювати сигнал від шуму
• працювати з суперечливими потоками даних
• будувати причинні моделі в умовах неповної інформації.

У світі алгоритмічної фрагментації реальності доступ до інформації перестає бути владою.

Владою стає здатність відновлювати цілісну картину світу там, де інші бачать лише фрагменти сигналів.